Мевляд-Канділі, тобто день, коли наш Пророк (мир йому і благословення) звеличив наш світ своїм народженням, припадає на вечір понеділка, 14 лютого 2011 року.

Благословенне Народження та Мевляд-Канділі

Сенс життя, значення творіння були стерті, зникли. Все вкрилося покривалами безглуздої безладності та смутку.

Душі щось чекали, відчуваючи в глибині, що світло ось-ось розірве завісу темряви.

У ту дику добу на обрії всесвіту зійшло сонце. Цим сонцем був останній Пророк, Мухаммад (мир йому і благословення Аллаха). Ця безприкладна подія, що змінила хід історії та потік життя, була найбільшою з тих перемін, що потрясли світ.

Ось і прихід Того, Хто розв'яже вузли запитань «Хто ти? Звідки ти? Куди йдеш?», що зав'язалися в розумі та серці людства, і проголосить та доведе їх Творцю всесвіту, знайде свій відбиток не лише в душах і серцях людей, але й в інших істотах, навіть у неживих речах.

Що ж сталося тієї ночі, коли весь світ від сходу до заходу вкрився світлом, коли відбулася Божа переміна?

Єврейські старійшини та вчені побачили, що ознаки та добрі звістки, з якими вони раніше зустрічалися в своїх книгах, виявилися правдивими. Ніхто ще не знав, а вони першими повідомили цю добру звістку.

Тієї ночі єврейські вчені, дивлячись на небо, сказали: «Цієї ночі, коли зійшла ця зоря, народився Ахмад». (1)

Один єврейський старійшина в Мецці, в ніч народження нашого Пророка, на зібранні, де були присутні такі знатні курейшити, як Хішам, Валід ібн Муґіра та Утба ібн Рабіа, запитав: «Чи народився в когось із вас цієї ночі син?» Вони відповіли: «Ми не знаємо».

Єврей сказав: «Клянусь Аллахом, мені огидна ваша неуважність! Слухайте, о громадо курейшитів, що я вам скажу, уважно слухайте. Цієї ночі народився Ахмад, останній пророк цієї умми. Якщо я помиляюся, то нехай я заперечую священність Палестини. Так, між його лопатками є червонувате родиме плямо з волосками».

Ті, хто був на зібранні, здивувалися словам єврея і розійшлися. Кожен, повернувшись додому, розповів про це своїй родині. Вони отримали звістку: «Цієї ночі в Абдул-Мутталіба народився онук, син його сина Абдулли. Йому дали ім'я Мухаммад».

Наступного дня вони прийшли до того єврея і запитали: «Чи чув ти, що дитина, про яку ти говорив, народилася серед нас?» Єврей запитав: «Його народження сталося до того, як я вам повідомив, чи після?» Вони відповіли: «До того, і його ім'я — Ахмад». Єврей сказав: «Ведіть мене до нього».

Разом з євреєм вони пішли до будинку Аміни та увійшли всередину. Пророка нашого винесли до єврея. Побачивши родиме плямо на спині Пророка, єврей знепритомнів, йому стало погано. Коли він прийшов до тями, йому сказали: «Що з тобою сталося, горе тобі!»

Єврей сказав: «Пророцтво пішло від синів Ізраїля. Пішла від них і Книга. Вчені євреї втратили свою цінність і авторитет. Араби досягнуть спасіння через свого пророка. О громадо курейшитів, чи радієте ви? Клянусь Аллахом, вам буде дана сила, міць та перевага, що простягнуться від сходу до заходу». (2)

Бачення щасливої матері, що народила Володаря всесвіту, ще до його народження були дуже значущими.

Коли вона була вагітна Пророком (мир йому і благословення), то побачила уві сні: «Ти вагітна найкращим з людей і володарем цієї умми. Коли народиш його, скажи: "Шукаю захисту в Єдиного від зла кожного заздрісника", а потім дай йому ім'я Ахмад або Мухаммад».

Вона також розповіла Абдул-Мутталібу, що в світлі нур, що виходив від неї, побачила весь схід і захід, палаци та базари Шаму та Бусри, навіть простягнуті шиї верблюдів у Бусрі. (3)

Те, що побачила мати Усмана ібн Аса, яка була тієї ночі поряд з Аміною, було таким: «Тієї ночі будинок наповнився нуром, ми побачили, що зірки наче звисали, ось-ось збираючись упасти на нас».

Так, Сулейман Челебі, автор Мевляду, що висловив цей піднесений момент, втілив усі ці істини в такому бейті: «І прихід Мухаммада став певним / Багато ознак з'явилося ще до його приходу».

Ніч на 12-е число місяця Рабі уль-авваль, понеділок, за розрахунками, відповідала ночі на 20 квітня за григоріанським календарем.

Двох Володарів світів, що звеличили світ своїм народженням, того дня, згідно зі звичаєм, накрили мискою.

За звичаєм арабів того часу, на дитину, народжену вночі, ставили миску і не дивилися на неї до настання дня. Але коли вони поглянули, то побачили, що миска, поставлена на нашого Пророка (мир йому і благословення), розкололася навпіл, а Він дивився на небо і смоктав свій великий палець. (5)

Так, ця ознака була знаком того, що це Пророк, посланий для того, щоб розбити та знищити всяке невір'я, гноблення, багатобожжя та всілякі неправедні вірування й звичаї, а також щоб віра, нур і прямий шлях освітлили всесвіт.

Тієї ж ночі в Каабі більшість бездушних ідолів, яким поклонялися, були повалені догори дриґом.

Тієї ж ночі стало відомо, що палац Кісри гойдався, як колиска, а чотирнадцять його балконів розбилося й упало на землю.

Було побачено, що вода озера Сава, що вважалося священним, відступила й зникла.

Спостерігалося, що вогонь вогнепоклонників, що палав тисячу років і не гас, раптом згас.

Усе це — ознаки й знамення того, що новонароджена Особа скасує поклоніння вогню та ідолам, розіб'є перську державу ��а знищить священність того, що вважалося святим без дозволу Аллаха. (6)

Ось чому ми називаємо цю ніч Ніччю Народження Пророка і щороку з усім серцем і душею згадуємо та святкуємо її. Разом з усім всесвітом ми зустрічаємо цю ніч і встаємо на честь Його приходу в цей світ.

Яка ж велика честь і яке велике щастя — знову міцно вчепитися за вічний нур, що Він приніс, за шлях щастя, що Він відкрив, і за Його благородну сунну, а також скориставшись нагодою Мевляд-Канділі, поновити нашу присягу на вірність та відданість Йому.

Нехай Всевишній Аллаг дарує нам заступництво Свого улюбленого Посланця.